Книга Еміля

Первісна людина витріщалася в порожнечу, суворо звівши брови, й Еміль думав, що вони з директором чимось схожі. І хоча ніколи досі йому не випадало битися, Еміль вирішив, що зараз мовчки зацідить Булдакову в носа. І якби він прислухався до настирливих криків мартина, стало б очевидно, що в пташиному голосі давно звучить справжнісінький жах. Хлопчик-без-Сну лишається сам із мамою, якій не судилося почути його плачу, і зрештою гине в Пустці.