Замок капелюшника

Зв'язок тіл дарував чудове тепло, тому не було потреби розмовляти, і Деніс та Мері мовчки полишили світ, не бачачи й не зважаючи ні на що, крім одне одного. Уже наближаючись до свого дому, Мері несподівано побачила попереду ще одну постать, і побоювання, що то може бути батько, сповнили її заціпенілого жаху. Відвідувачі оточили Мета, плескали по спині, штовхали й турляли один одного, намагалися потиснути йому руку, а він тішився своєю популярністю, сміявся, розмовляв, жестикулював із гуртом. Мері дійшла до кінця дороги й цього разу обрала поворот ліворуч, який вів прямісінько до далеких Вінтонських пагорбів, що трималися осторонь і здавалися ще дальшими через мерехтливе марево, яке майже їх заслоняло.