Гліл

Роззирнувся: в одному напрямку стежка пірнає в яму і виходить на перекинутий через лісовий потічок міст зі старих дерев’яних дверей; в іншому – вибирається на світло, і шматочок неба між кущами й кронами дерев відкриває краєвид електроопор. Він уже хотів кинутися до транспорту, коли раптом відчув непереборну жагу ще раз випробувати свої органи чуттів. Він спробував затулити руками боки, проте штурхання не припинилося. Одночасно з цим серце Володі смикнулося від усвідомлення, що він навмисно завдав болю дівчині.