Надзвичайна Ґрейс Адамс

Ґрейс Адамс не сумнівається та крокує вперед, адже вона надзвичайна. Раптом у задньому вікні машини попереду себе Ґрейс побачила лице. Ґрейс ішла та йшла, наче автопілотом, глибоко поринувши у свої думки, поки не натрапила на глухий кут, де шлях перегороджували високі ворота зі знаком, що дозволяв прохід лише мешканцям цього району, а за ними, авжеж, було поле для гольфу. Зараз Вона врешті-решт дісталася місця призначення.