Містраль

Через рік Антонія перебралася до нього на острів, а ще через рік народився Містраль. Проте спохмурнів Містраль зовсім не через бабцю, а тому що раптом пригадав: мине місяць — і Іґнація поїде собі, а йому знову доведеться стати королем-одинаком, як раніше. Сіско казав, що морячка й рибалка з неї природжена, куди там їм усім, і це була чиста правда: хвилю Містраль тримала найкраще, до берега причалювала без жодних проблем, не змигнувши й оком, на мілководді з одного погляду визначала глибину — і не помилялася. Зрештою, коронацією усе закінчилося й тепер: коли Містраль, обв’язавши Людвіґа мотузкою, мало-помалу вивів того нагору і затим з’явився на вершині стрімчака сам, його зустріли шаленими оплесками, а Хлоя з Соланж кинулися йому на шию.