Ми звільняємо зорі

Однак магія продовжувала існувати в Насірові, і він не міг це приховувати, бо тіні супроводжували його, наче привиди. Насір раптом із болем усвідомив, що чекав, коли на її ущипливі слова відповість золотоволосий генерал. Насір був дурнем, повіривши, буцімто батько може вижити без влади Лева, що калічить. Позолочений трон досі був оповитий тінню, а сходинки до нього чорніли.