Відмотай назад

Рен сміється, стоячи біля своєї поштової скриньки, й оглядається на будинок. Раптом скло попереду гучно стрясається перемикаючи мою увагу на гравця команди «Тампи», якого притиснули до огорожі страшенно болючим ударом. А потім зупиняється очима на моїх губах, які опинилися аж занадто близько до її власних. Коли Геллі ставить це запитання, у її очах немає ні краплі тривоги, лише щире захоплення й любов.