Мантиса

Між особистою відразою й громадським обов'язком міг бути тільки один вибір, що свого часу вичерпно засвідчив і Ґладстон1 у своїй роботі над проблемою проституток. Хоча й несвідомо, але, не покидаючи цієї кімнати, зробив правильний вибір, пов'язаний з особистою відповідальністю, і робив те, для чого, як він дедалі більше переконувався, був покликаний. Він виснажиться, не голитиме бороди, стане лише тінню... З роззявленим ротом, із затуманеним поглядом він поволі осідає на коліна, якусь мить ще намагається відновити рівновагу і звестись, але зрештою з допомогою дуже хвацького удару привабливо вигнутою оголеною ногою падає горілиць на рожевий килимок і лежить непорушно.