Всяке тіло — трава

Він підійшов і зупинився, витріщаючись, а руки звисали уздовж тіла. Він підніс склянку до рота і жадібно пив великими ковтками, трохи розливаючи. Не зменшуючи швидкості, проклав собі шлях прямісінько крізь стелю. І якщо він може зробити це з нашими тілами, то як тоді із нашими головами, думками?