Червоний Дощ

Він одягає дощовик поверх джинсів і светру з круглим вирізом і сідає, поклавши сумку між ногами. Він проходить за фургоном і піднімається по сходинках, вкритих калюжами, до вхідних дверей багатоквартирного будинку, який, мабуть, пережив свої найкращі часи шістдесят років тому. Він не впізнає номер, з якого дзвонять, але майже напевно, що це колишній клієнт. Підпалювач, можливо, не знає, що його доля вирішена, доки не помре і не переживе останнє позатілесне переживання, дивлячись на своє тіло і розмірковуючи про мудрість своїх життєвих виборів, припускаючи, що таке може статися.