Верхи на крадених конях

Він, як завжди, усміхався від вуха до вуха і мружився. Він ніколи не заходив до хати, либонь, через мого батька. Він переходив міст, сам собі усміхаючись, і простував далі дорогою на сетер із сірим, потертим рюкзаком за спиною і з тим, що було в тому рюкзаку. Коли ж приїхали додому в Осло, до неї знов вернулася огрядність, яка не полишала її до кінця життя.