Вірнопідданий

Дідеріх у висловах, яких ніхто не розумів, розказав про труднощі хімічних проблем. Зовсім приголомшений такою зневагою до етикету, Дідеріх хотів уже вклонитися й відійти, але той раптом штовхнув його в живіт, і тієї ж миті вони вже каталися по підлозі. За міською брамою битий шлях вів до горба, де стояв Швейніхенський замок і де колись маленький Дідеріх разом з пані Геслінг солодко завмирав від жаху перед привидом. Дідеріх, стурбований наслідком Справи і твердо поклавши спевнити до кінця свій обов’язок перед самим собою, тепер часто заглиблювавсь в торговельні книги…