Жовтий князь

Шаснули кроки мимо вікон; тітка Ганна, перейшовши через город, навідується: мабуть, спитати про збори. Проявилася доти непрозначима і не охоронювана границя між Україною і Росією: тепер вся – з непромкненною стіною сторожових застав; там міліція і чини ОГПУ вишвиргували голодаючих з вагонів на сніг: всіх, хто надіявся здобути в Росії трохи харчу для своїх помираючих родин. Поспішив селянин додому: мерщій збиратися в дорогу; здобич, про яку згадав, могла врятувати сім’ю, або хоч позбавити тепер від найлютішої муки. Зрештою, той кусник спокусив переступити через поріг, в нешироко відкриті двері, що зачинилися враз.