Щасливі голі люди

Він так наголошував, а може, просто мусив зробити вдих після кожного слова, але виходило, ніби за кожним з них був знак оклику: носи! кросівки! І з цього всього висувалися носи – великі, покручені, пористі, як гриби, або блискучі, гладенькі, наче зелені груші, носи ворушилися і більшали, носи прокладали собі повагом шлях у мороці й натовпі, тягли за собою похмурі обличчя і важкі тіла. Річард Куряче Серце Було одразу зрозуміло, що вже ніхто нікуди не йде. Тільки ґудзики – розсип справжніх, зрештою, скарбів, не те що якісь там брязкальця.