Про книгу
Марґо скучала за доковідними туристами у промислових масштабах. (Особливо за китайцями.) Далі в інсті — безкінечні луки, тенденції поміркованого споживання від людей, у шафі яких самих лише білих кросівок пар зо тридцять, глибокодумні пости «за жизнь» — всі в усіх однакові. Марґо без проблем ладнає з цією нехитрою режисурою. А Марґо ніколи особливо не любила будувати чітких планів на майбутнє. Зрештою, це було її право, як і багатьох із тих, за ким спостерігав С.: здаватися замість бути.