Про книгу
Що більше Офелія роздумувала, то необачнішим здавався вибір. Поїздка не вирізнялася зручністю, але Офелія забула про це тієї миті, коли колісне крісло виїхало на міст між ковчегами й Амбруаз віддзеркаленою рукою показав удалечінь. Правда полягала в тому, що вони могли б потоваришувати, якби Евлалія справді існувала Та Офелія не тішила себе ілюзіями: якщо аспірантка дізнається, що вона бреше про свою ідентичність, то без зайвих вагань видасть її Єлені й леді Септимі. Офелія хотіла б, щоб та поглянула на неї наостанок, хай би й крізь сито жахливо розцяцькованого оптичного апарату, але Єлена так і сиділа, мов кам’яна, коли на гірці значків дзенькнули крила Офелії.