Про книгу
Міла подумки повторювала імена, дивлячись через скло на родичів п’яти ідентифікованих жертв, яких зібрали для цього в морзі Інституту судової медичної експертизи. Неможливо, щоб чудовисько колись було маленьким хлопчиком чи викликало якісь інші почуття, окрім ненависті, жило звичайним життям, як і всі його однолітки, що згодом перетворилися б на його жертв. І Міла ще пригадувала, як та додала: «Бо людям байдуже, ось де правда». Наприкінці навіть повідомив, що моя справа вже на остаточному етапі розгляду.